Толерантність до опонента: імітації і реальність

tolerantnist metodologichnyi seminar kaf filantrop 13 11 2015

13 листопада в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, відбувся черговий методологічний семінар «Філософська антропологія як метаантропологія». який проводить кафедра філософської антропології Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова разом з відділом філософської антропології Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди на тему: "Толерантність до опонента: імітації і реальність».

Гостем семінару була Євгенія Більченко – доктор культорології, професор. Думки виступаючої щодо толерантності до опонента і були дуже живі і пронизували, мов стріли, серця присутніх, кидаючи виклик їх здатності бути толерантними, не лише на семінарі, а й в житті.

Передусім Євгенія висловила сумніви, чи можлива толерантність в кращих її проявах у сьогоднішніх реаліях? І якщо можлива, то як її досягти? Справа в тому, що здатність до щирого розуміння і прийняття ідей, дій, думок іншого, коли вони не співпадають зі своїми переконаннями або ще й ідуть у розріз власним інтересам, можлива лише внаслідок довгого та болісного самовиховання. А цей процес потребує величезного прагнення досягти мети. Та чи багато сьогодні людей мають таку мету?

Визначення толерантності дав Назіп Хамітов у вступному слові до доповіді гості: «Толерантність – це здатність людини вступати з іншою людиною у продуктивну комунікацію на основі поваги до його своєрідності та свободи».

Євгенія Більченко пояснила, що толерантність може бути активною та пасивною. В процесі діалогу на семінарі активну толерантність домовились називати щирою. Вона можлива, коли людина дійсно прагне зрозуміти іншого, полишаючи наміри переконати опонента у власній правоті. Пасивна толерантність близька за змістом до «терплячості», виникає, коли співрозмовники залишаються вірними своїм переконанням, проте імітують розуміння. У цьому випадку відсутнє прийняття світобачення іншого, він (інший) постає як щось вороже, що викликає у опонента агресію. Ця агресія здебільшого пов’язана із страхом втратити себе (відмовившись від своїх ідеалів) чи із страхом невдалої маніпуляції (коли інший відмовляється діяти так, як ми очікували).

Людина може відкрито проявляти агресивність чи переживати її внутрішньо. Обидва шляхи не ведуть до щирої толерантності. Щира толерантність, на думку Євгенії Більченко, можлива лише через «третього». Питання полягає в тому, хто чи що цей «третій». Євгенія пояснила це, як сміливість впустити іншого в себе. Тобто на якийсь час вжитися в образ іншого, стати іншим і спробувати думати як він. В цей момент співрозмовник, який намагається поставити себе на місце іншого, начебто втрачає себе, але і не зливається з іншим, адже ми не можемо повністю, у всій глибині, усвідомити світогляд іншого через відмінність життєвого досвіду. Саме під час такого процесу людина стає «третім», коли вона вже не є собою, але і не є іншим.

Насправді, вміння бути «третім» збагачує внутрішній світ людини, робить її більш чутливою до людей, а разом з тим і мудрішою. Проте, як ми зрозуміли з написаного вище, взамін потребує сміливості змінитися та відмови від бажання маніпулювати іншими.

Після доповіді Євгенії Більченко почалося жваве обговорення учасниками теми семінару. Назіп Хамітов зазначив, що щира толерантність стає можливою у метаграничному бутті людини відповідно до метаантропологічної тріади. Це пояснило, чому люди значно частіше імітують толерантність, не прагнучи до щирості.

Адже, у концепції метаантропології, яку розвиває кафедра філософської антропології, – людина, яка переважно живе у буденному вимірі буття, керується волею до самозбереження і продовження роду; людина граничного виміру буття спонукається волею до влади чи до пізнання і творчості. І лише у метаграничному бутті людина діє від любові. На жаль, таких людей меншість. Разом з тим, щира толерантність без справжньої любові до себе та ближнього не можлива.

Результатом семінару стало усвідомлення того, що відкинувши свою агресію, необхідно боротися за власні переконання проти агресії іншого, але не проти його переконань.

Учасники семінару розійшлися, занурені у роздуми щодо розвитку щирої толерантності. Але вже в цей день вони почали очікувати нових зустрічей.

Асистент кафедри філософської антропології
НПУ імені М. Драгоманова
Агнесса Пашинська

Додаткова інформація